aqua.jpg

Управління водними ресурсами

   За основоположний методологічний принцип такого державного управління взято комплексний принцип інтегрованого управління водними ресурсами за районами річкових басейнів. 

 

Напрямки реформування: 

-Реформування державного управління у галузі управління водними ресурсами;

-Підготовка Стратегії водної політики України;

-Підготовка Національної морської стратегії;

-Формування правових засад здійснення державного моніторингу вод;

-Наближення до законодавства ЄС. Підготовка перших Планів управління річковими басейнами.

 

Цілі реформи:

1. Забезпечення державою необхідної кількості водних ресурсів належної якості для відновлення, оздоровлення й безперервного розвитку водних та навколоводних екосистем, що буде гарантією стійкого й збалансованого задоволення потреб людини у безпечній питній воді, санітарії та стане основою сталого соціального та економічного розвитку країни;

 

2. Досягнення «доброго» стану водних об’єктів України;

 

3. Запровадження державою інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом та належного екологічного врядування в районах річкових басейнів з метою відновлення й сталого розвитку водо-ресурсного потенціалу України та природних водних екосистем.

   

   Україна, відповідно до Угоди про асоціацію Україна — ЄС, зобов’язалася впровадити 6 водних Директив ЄС.

 

   Забезпечення доступу до безпечної питної води є основним завданням Директиви Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 року про якість води, призначеної для споживання людиною. Директива встановлює стандарти якості води ( 48 мікробіологічних та хімічних показників) для усіх систем водопостачання, що обслуговують понад 50 осіб або постачають більше 10 м3/добу. Директива встановлює правила моніторингу та обов’язкової звітності для всіх операторів, які постачають більше ніж 1000 м3/добу і обслуговують більше 5 000 споживачів.

   

   З впровадженням Директиви Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року про очистку міських стічних вод пов’язане вирішення проблем забезпечення санітарного благополуччя шляхом обов’язкового каналізування та очистки стічних вод всіх населених пунктів та промислових об’єктів з еквівалентом населення (далі — е.н.) більше 2000 е.н. Директива встановлює високі стандарти очищення стічних вод (первинної, вторинної та третинної очистки) перед їх скиданням у водні об’єкти з урахуванням розмірів населених пунктів та уразливих зон для скидів очищених стоків.

 

    Впровадження Директива Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел забезпечить охорону від нітратного забруднення чутливих зон, до яких належать джерела питного водопостачання в сільській місцевості, налагодження моніторингу нітратного забруднення вод та впровадження кращих с.г. практик. Ці заходи мають доповнювати заходи із покращання доступу до умов санітарії в сільській місцевості і впровадження належних малих систем санітарії (локальних очисних споруд та сталих екосанітарних технологій (компостування відходів життєдіяльності тварин та людей) для повторного безпечного використання органічних добрив.

   

   Водна Рамкова Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 23 жовтня 2000 р. про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики (ВРД) вимагає впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом і встановлює ціль водної політики — досягнення доброго стану всіх водних ресурсів шляхом зменшення та припинення скидів неочищених стоків у водні об’єкти. Інструментом досягнення цього завдання є Плани управління річковими басейнами. Забезпечення високих екологічних стандартів якості водних об’єктів є основою сталого вирішення проблем доступу до безпечної води та забезпечення здоров’я людини та довкілля.

 

   Розвиток законодавчої бази щодо доступу до санітарії, управління стічними водами з урахуванням зобов’язань щодо євроінтеграції передбачає підготовку нормативно-правової основи спрямованої на впровадження:

  • Директиви ЄС про очистку міських стічних вод;

  • Директиви по питній воді, а також рекомендацій ВООЗ щодо впровадження Планів забезпечення безпеки води та санітарії;

  • Коригування, наближення і гармонізації чинних в Україні цільових показників до ЦУР, цільових показників Протоколу про воду та здоров’я та цілей ВРД, а також інших відповідних Директив ЄС.

 

   Це передбачатиме їх врахування і внесення у відповідні стратегічні та середньострокові програмні галузеві і секторальні документи.

   

   Розвиток інституційної основи управління передбачатиме посилення органів державного контролю й нагляду у сфері питного водопостачання та санітарного благополуччя за додержання санітарно-гігієнічних стандартів. Зокрема розвиток інструментів управління вимагає вдосконалення і посилення системи екологічного та санітарно-епідеміологічного моніторингу вод (в тому числі й шляхом відміни мораторію на планові та позапланові перевірки) та запровадження щорічної звітності щодо спалахів та випадків захворювань, пов’язаних з водою.

   

   Розвиток систем моніторингу та нагляду за станом водних ресурсів дозволить налагодити формування звітності та інформування населення щодо стану якості питної води, а також ефективності очищення скидів стічних вод відповідно до вимог Директив ЄС та Протоколу про воду та здоров’я.